ВАРЯЗЬКА БАЛАДА



Категории ЄВген Маланюк ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Необорима соняшна заглада - Вiки, вiки — одна блакитна мить! Куди ж подiла, степова Елладо, Варязьку сталь i вiзантiйську мiдь? Вiд синiх меж до сiверських украïн Широчина нестримано росте, Мов на бандурi велетенськiй грає Спiвучим вiтром припонтiйський степ. Гарячий день розлив пекуче злото I сам втопивсь у соняшнiм меду, Й крiзь спокiй цей єдина ллється нота - Блаженних бджiл в вишневому саду. Лиш чорними очима хитрих вiкон Всмiхнуться молодицями хати - I знову степ пестить моï повiки, I знову скитськi баби i хрести. Лиш, як крiзь сон, майнуть крилатi вiï I нiч очей з-пiд п'явок гострих брiв - I знову — степ. Лишь де-не-де замрiє Архипелаг поснулих хуторiв. Дзвенить вода. Це вiн, це вiн синiє - Балада хвиль — Днiпро. I на горi Спить Киïв — степова Олександрiя - Пiд злотом царгородських мозаïк. Там обертав в державну бронзу владно Це мудре злото кремезний варяг, I звiдтiля ж воно текло безвладно Пiд ноги орд — на кочiвничий шлях. Гримiли десь козацькiï литаври, Вiки несли не раз залiзний дар, - Вiн в холодку ж спочив у темнiй Лаврi, Вiд мудростi знесилений Владар. (А ти не довго гаялась в тривозi: Сарматських уст — отруйний, п'яний мед Ти вiддала татарину в знемозi, I чув твiй смiх Батиєвий намет). I далi, там, де берiг Кiммерiï Пiднiс коринфськi обриси колон, Де Херсонес замрiяно бiлiє I снить солодкий, вiчний, синiй сон, Де кам'янистi межi скитських прерiй Врiзаються в козацький буйний Понт Причалом генуеських кондотьєрiв, Кiнцем твоïх бурхливих перепон... Отак лежиш — замрiяно-безсила, А сходить нiч — i вiдьмою вночi Ти розгортаєш кажановi крила... I, поки по гаях кричать сичi, По болотах скрегочуть млоснi жаби, Шепоче тьма i стогне в снах Днiпро - Летиш, страшна й розхристана, на шабаш - Своïх дiтей байстрючу пити кров... ...А з Чигрина й з Батурина в туманi (Козацьке сонце тiльки виплива) Два гетьмани виходять мертвi й п'янi, I кожен довго плаче i спiва. Один зiтха — єдиним зойком: Тимiш, - I проклина Виговського всю нiч, А другий — той, що огряднiш i стриманiш, - На пiвнiч кида блискавками вiч. I чуть: Чекай, бо ж — жодного респонсу, Ти, Орлику, — гаряча голова! .......................................................... Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, Проклятий край, Елладо степова?!. 26 — 28 6 25
ВАРЯЗЬКА БАЛАДА