УРИВОК З ПОЕМИ



Категории ЄВген Маланюк ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1924р.

Оригинал Je suis un fils de cette race: E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Сiчовика блiдий правправнук, Я закохавсь в гучних вiках, Я волю полюбив державну. I крiзь папери, крiзь перо, Крiзь днi буденнi — богоданно Рокоче запорозька кров Мiцних поплiчникiв Богдана - Тих отаманiв курiнних, Що пiд гармати революцiй Умiли кинуть п'яний смiх В скривавлене обличчя — муцi. Чия залiзна голова I з-пiд катiвськоï сокири Жбурляла в чернь такi слова, Що ïй мороз iшов за шкiру. Хто в дикий вихор гопака Втiляв життя назустрiч степу, Й чия упевнена рука Змiцняла сивого Мазепу. Коли ж в батуринськiм огнi Держава рухнула, тодi-то Вони взяли свячений нiж, Залiзняка майбутнi дiти! Хай згинуло, хай загуло - Вони лишилися, як криця! I жадний примус, жадне зло Ïх не примусило скоритьсяi Херсонськi прерiï — мов Сiч, А кобзарем — херсонський вiтер, I рiдним був одразу клич: - Вставайте! Кайдани порвiте! Бо ж там тече козацький Буг Й — не раз червоная — Синюха, А я там весен вербний пух I дух землi — з дитинства нюхав. Як не калiчила Москва, Не спокушав ïï розгон той - Та враз пiдвiвсь, i запалав, I з серця кров'ю крикнув Гонта. ...Даремно, вороже, радiй - Не паралiтик i не лiрник Народ мiй — в гураган подiй Жбурне тобою ще, невiрний! Ще засилатимеш, на жаль, До Києва послiв московських - I по паркету наших заль Ступати лаптю буде сковзько. 5.6
УРИВОК З ПОЕМИ