Сучасники



Категории ЄВген Маланюк ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал 1 Максимовi Рильському Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських пiль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вiчний бiль. Краси веселий кондотьєре, Несете хрест свiй там, ген-ген, Серед похмуро-рiдних прерiй; Ви — еллiн, схимник i Гоген! Навколо — хащi й печенiги, А в кельï — тишi нiжний спiв, Реторти, циркуль, колби, книги, I Ви — алхiмiк мудрих слiв. Сiчень. 1923 По прочитаннi Синьоï далечiнi 2 Павловi Тичинi На межi двох епох, староруського золота повен, Зазгучав сонценосно твiй сонячно-ярий оркестр — I пiд сурму архангела рушив воскреснувший човен, Й над мощами народу хитнувсь кам'яний його хрест. I на древнiм, на скитськiм11, на кров'ю залитiм просторi Говорили могили, спiвали козацькi вiтри. I у лiтери тайн степовiï складалися зорi, Щоб пломiнним пророцтвом означить початок пори. Так зродився ти з хвиль злото-синiх космiчних вiбрацiй Метеором огнистим ударив в днiпровськi степи I, здавалося,— врiс. I над плугом схилився до працi, I вже мрiяло серце про сонцем налитi снопи... Вили бурi iсторiï. Рвали й жбурляли вiдвiчне. О, ти знав, що тодi не сонети й октави, о нi! — Жорстко-ярим залiзом ти пiк одоробло пiвнiчне, Й клекотiла душа твоя в гнiвнiм, в смертельнiм огнi. Раптом... брязнуло враз! I ридально навiк розiрвалось... I бездонним проваллям дихнула порожня луна. ...вiд кларнета твого — пофарбована дудка зосталась. ...в скривавлений Жовтень— ясна обернулась Весна. I по синiх степах дикий вiтер повiяв примару, Щоб журить i жахать... Замогильний доноситься спiв. I вночi мертвий мiсяць освiтлить з-за сiроï хмари Божевiльну Офелiю — знов половецьких степiв. Листопад. 1924 ________________________________ 11 Скитський – скiфський. Так писали за правописом 1929 року.
Сучасники